Реакція країн світу на військову агресію РФ в Україні

Після початку військової інтервенції на території України 27 лютого 2014 року з боку РФ, світова спільнота у своїй більшості засудила силове втручання в Україну. Свою позицію висловили майже усі впливові країни світу, а також велика сімка – клуб країн, які мають найбільший вплив на розвиток світової політики. Відреагували на військову інтервенцію й впливові міжнародні організація, серед яких ООН.

1 березня 2014 року Генеральний секретар ООН Бан Кі-мун, закликав до повної поваги і збереження незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, а також до негайного відновлення спокою і початку прямого діалогу між усіма сторонами задля вирішення поточної кризи.

Намагання української сторони зупинити військову інтервенцію дипломатичними методами не дали бажаного результату. Не зважаючи на позицію більшості країн світу не визнавати законності «кримського референдуму», його організатори перенесли раніше оголошену дату з 25 травня на 16 березня.

15 березня, всьоме за останні два тижні, відбулося засідання Ради безпеки ООН. Засідання було ініційоване з офіційним Києвом, а головне питання – ситуація в Україні та призначений на сьогодні незаконний кримський референдум. Майже усі держави підтримали резолюцію запропонованою США, про припинення ескалації конфлікту та виведення військ зтериторії кримського півострову, окрім Росії – «проти» та Китаю – «утримався», в результаті чого резолюція була заблокована самою державою-агресором по відношенню до України – Росією. Серед країн-членів радбезу ООН її постійні члени: США, Китай, Росія, Франція, Велика Британія; непостійні члени, що обрані з 01 січня 2013 року Аргентина, Люксембург, Південна Корея, Австралія, Руанда, а також обрані з 01 січня 2014 року Литва, Нігерія, Чад, Саудівська Аравія, Чилі.

Географія реакції країн світу на військову агресію РФ в Україні

Серед країн світу підтримують військову інтервенцію Росії на території України лише диктаторські режими Сирії, Венесуели, Куби та Північної Кореї. Майже усі європейські країни, розцінюють агресію РФ, як військове втручання, лише Сербія та Косово висловили занепокоєння конфліктом.

Колишні радянські республіки центральної Азії Узбекистан та Киргизія засуджують дії Росії, а держави-члени Митного союзу Білорусія та Казахстан виступають за цілісність кордонів України.

Цікаву позицію серед країн світу зайняла Індія, яка засуджує збройний конфлікт, разом з тим в повній мірі не визнає новосформоване керівництво України та визнають територіальні претензії. Індія зацікавлена в економічній співпраці з РФ. Росія підтримала Індію, коли та зазнала різкої критики за свої ядерні випробування 1974 та 1998 років, також вона здійснювала втручання у Кашмірі і під час громадянської війни на Шрі-Ланці з метою захисту тісно пов'язаних із нею груп населення.

В результаті анексії АР Крим та м.Севастополя Росією, сім держав що входять до Великої вісімки призупинили членство Росії в даній організації. США, Велика Британія та Франція припинили військове співробітництво. В разі розгортання військових дій на території України та здійснення насильства щодо кримських татар, Туреччина планує перекрити прохід для суден РФ через Босфор.

На даний момент реакція країн світу, серед яких основі політичні гравці позитивна для України, Китай залишив за собою перегляд позиції в разі загострення конфлікту.


Коментарі

Зображення користувача Dean Michael Jackson.
In fact, the political establishments of the West are in favor of the Russian entry into Crimea. Why? Because the political establishments were co-opted by Marxism long before the fraudulent collapse of the USSR in 1991, which is why the West refused to (1) verify the collapse of the USSR; (2) oversee the de-Communization of the Soviet Union's Armed Forces officer corps; and (3) oversee the arrests and detainment of the 6-million vigilantes that assisted the Soviet Ministry of the Interior in controlling the populations of the larger cities during the period called "Perestroika" (1986 - 1991). In fact, the armed forces of the "former" USSR republics are to this day still officered by Communist Party members, therefore they too cannot be called on to assist in the anti-Communist revolution currently taking place in the Ukraine. And neither can any Ukrainian politician, since they too are Communist Party members or Communist agents./The best strategy is to organize in platoon-sized units, 50 personnel strong, and initiate hit and run tactics against hostile military formations, whether Russian or Ukrainian. But don't kill prisoners--let them go! Remember, you're not Communists, you're Christians. This tactic also has a practical side--defections from the Communists' formations enlisted personnel, but they are not to join units of the Ukraine Militia Forces (UMF); allow them to form their own units and fight the Communists on their own ground./Russian troops will then enter the eastern Ukraine and link up with those Russian troops in Crimea. Your response? Allow them in of course--that's fewer Russian troops in Western Russia, allowing for the spread of the revolution there, and by all means bypass cites--they're deathtraps, as the [German] Wehrmacht found out./Don't equate progress with victories, equate progress with the inexorable weakening that's being inflicted on the minority Communists; they—-the Communists--have the best weapons, but they are few in number, while you have the numbers with the weapons necessary for your purposes. Maintaining small combat units, and staying out of cites or other locations that can be easily surrounded, renders useless the adversaries more advanced weapons' systems/strategies, placing UMF units on a level playing field with their adversaries.

Сторінки