13304
Сирітство в нашій державі є вагомою соціальною проблемою, яку органи опіки та спільнота в силу можливостей намагаються вирішити. В Україні станом на початок 2013 загальна кількість дітей-сиріт та дітей, що позбавлені батьківського піклування становила 92865 осіб. В попередніх публікаціях нами було досліджено загальний стан сирітства в Україні за критеріями чисельності сиріт, рівня усиновлення українськими та іноземними сім’ями та забезпечення дітей-сиріт, що досягли повноліття соціальним житлом.
Виховання дітей-сиріт є важливою задачею, рішення якої допоможе уникнути маси соціальних проблем в майбутньому. Кожен з нас розуміє, що будинок сімейного типу, в якому батьки відповідально ставляться до взятих на себе обов’язків по вихованню прийомних дітей може дати потенційній дитині більше ніж сиротинець, а тим більше міцна сім'я, що усиновила дитину-сироту. В нашій державі поширені три основні види утримання та виховання дітей-сиріт: виховання в дитячих будинках, виховання в дитячих будинках сімейного типу та усиновлення. Дане дослідження ми проводитимемо за двома останніми напрямками, кожен з яких заслуговує на окремий аналіз.
Станом на початок 2013 року в Україні їх налічувалося 740 одиниць будинків сімейного типу, в яких виховувалося 4932 дитини, що в свою чергу становить 5.31% від загального числа дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. Найвищою частка вихованців у дитячих будинках сімейного типу зафіксована на Закарпатті – 10.22% (245 з 2397), найнижчою вона є у м.Севастополь 0.74%. Найбільша кількість будинків сімейного типу та їх вихованців знаходиться у Дніпропетровській області – 101 дитячий будинок сімейного типу (684 дитини), найменше число відповідно у м.Севастополь – 1 будинок (5 осіб). Відносні показники числа вихованців, яких припадає на 1 дитячий будинок свідчить, що найбільші дитячі будинки у Полтавській області – 8 осіб на 1 будинок, найменші – у м.Севастополь – 5 осіб на 1 будинок.
| Вкажіть характеристику: |
За звітом Міністерства соціальної політики України. Дані приведені станом на 01.01.2013 року
На початок року в Україні налічувалося 3865 прийомних сімей, якими було усиновлено 6819 дітей. Найбільша кількість прийомних сімей та усиновлених ними дітей-сиріт у Дніпропетровській області – 352 прийомних сімей та 619 усиновлених дітей-сиріт відповідно, а найменша у м.Севастополь – 36 сімей та 59 дітей. Найбільша частка усиновлених дітей-сиріт та дітей, що позбавлені батьківського піклування прийомними сім’ями належить Донецькій області – 26.49%, найнижчий рівень у м.Севастополь – 2.45%, загальний рівень усиновлених по країні відповідно до числа дітей-сиріт становить 7.34% (6819 з 92865). Найбільше число дітей, що усиновлені однією сім’єю припадає на Херсонську область 2.2 (341 усиновлених на 157 сімей), найменше на м.Київ та Івано-Франківську область – по 1.4, а саме 54 та 95 усиновлених до 39 та 67 сімей відповідно.
| Вкажіть характеристику: |
За звітом Міністерства соціальної політики України. Дані приведені станом на 01.01.2013 року
В Україні на початок 2013 року спостерігається низький рівень усиновлення дітей-сиріт та їхнього виховання в дитячих будинках сімейного типу, який становить 5.31% та 7.34% відповідно, також значною є різниця між критеріями, що були піддані оцінці серед регіонів в категоріях виховання у дитячих будинках сімейного типу та усиновлення прийомними сім’ями. Дані показники свідчать, що курс на створення будинків сімейного типу не був в повній мірі реалізованим, а незначне число вихованців, усиновлених прийомними сім’ями, говорить, що з одного боку сім'ї не проявляють належного інтересу до всиновлення, а з іншого – держава недостатньо мотивує потенційні сім'ї, які прагнуть всиновити дитину. Також на перешкоді всиловленню доволі часто стає недосконалість законодавства в цій області. В результаті неповного вирішення проблеми виховання в дитячих будинках сімейного типу та усиновлення, втрачають усі – суспільство, потенційні прийомні сім'ї, та найбільше – діти-сироти. Вирішення даної суспільно-вагомої проблеми, методом виховання дітей-сиріт у сімейному колі однозначно допоможе уникнути ймовірних комплексів та поліпшить їхню подальшу соціальну адаптацію.