22616
Рівень освіти населення є одним з визначальних чинників розвитку економіки та культури будь-якої країни світу. Завдяки його стрімкому підвищенню низка країн отримали шанс втілити у власну економіку досягнення науково-технічного розвитку та перемістити центри наукоємного виробництва до себе. Українська освіта в порівнянні з іншими країнами в попередні десятиріччя не була в лідерах, та й не "пасла задніх", не зважаючи на невтішні соціально-економічні показники навчальні заклади готували спеціалістів, які здатні були виконувати професійні задачі у виробництві та соціальній сфері. Першою ланкою до підготовки фахового спеціаліста є базові знання, які дає середня освіта.
В Україні повна загальна середня освіта є обов'язковою для всіх громадян держави, фінансування якої гарантовано українським законодавством. Загальноосвітні навчальні заклади мають досить розвинуту мережу, що загалом здатна задовольнити освітні потреби дітей та підлітків шкільного віку. Та за останні 20 років матеріальна база шкіл зазнала суттєвого зношення, нові школи будуються не так часто, а значне число застарілих шкільних приміщень знаходиться в аварійному стані, особливо у сільській місцевості. У містах виникають приватні заклади нового типу, значного скорочення зазнали школи, які працювали у 2 зміни. Шкільна освіта на селі зазнала значного погіршення якості в силу зменшення чисельності учнів, аварійності шкіл не належного матеріально-технічного, а часто й методичного забезпечення.
У даній публікації розглянемо динаміку показників чисельності шкіл, учнів та вчителів, їхніх відносних характеристик починаючи з 1990 до 2012 року.
Динаміка чисельності вчителів та загальноосвітніх навчальних закладів у 1990-2012 роках
За матеріалами Держстату України
Ріст загальноосвітніх закладів на 400 одиниць у перші роки незалежності України 1991-1995, чисельності викладацького складу на 61 тисяч (з 537 до 596) та 24.6 середньої кількості вчителів до 26.7. Дані позитивні тенденції були забезпечені належним рівнем уваги до освіти та демографічною ситуацією у 1984-1989 роках, що призвело до збільшення числа школярів. Після 1995 року вдалася в знаки демографічна економічна криза, яка негативно вплинула на динаміку, особливо після 2000 року після якого число шкіл та викладацького складу постійно скорочувалося. З 2000 по 2012 рік число шкіл скоротилося на 2,5 тис. (з 22.2 до 19.7), а вчителів на 67 тис. (з 567 до 510). У 2008 році рівень скорочення шкіл випередив рівень скорочення числа вчителів, у результаті чого зросла їхня середня кількість з розрахунку на 1 загальноосвітній заклад з 25 до 25.9.
Найбільшого скорочення -0,4 тис. (з 21.0 до 20.6) та (з 20.3 до 19.9) за всю історію України шкільні приміщення зазнали у 2009 та 2011 році відповідно, а скорочення вчителів -14 тис. осіб (з 585 до 571) у 1998. Додалося найбільше шкіл у 1994 – на 0,2 тис., а викладацького складу в 1995 +20 тис. (з 576 до 596).
Рекордне скорочення шкіл у 2009-2011 роках, яке становило 1,1 тис. пов’язане з оптимізацією витрат на утримання загальноосвітніх закладів в основному в сільській місцевості, де число учнів у школах постійно зменшувалося протягом останнього двадцятиріччя. Також мали місце прояви закриття навчальних закладів за іншого роду причин чи в рамках «реорганізації», «об’єднання», проти чого активно виступали місцеві громади.
Демографічні фактори справді є вагомими при визначенні доцільності існування шкіл, та часто вони ставали не причиною, а приводом до їхнього закриття.
Динаміка чисельності учнів у 1990-2012 роках
За матеріалами Держстату України
Чисельність учнів починаючи з 1995 року, який мав найкращий показник – 7 млн.143 тис. скорочувалася з року в рік досягши показника 4 млн. 222 тис. у 2012 році, зменшився за даний період на 2 млн. 921 тис. школярів, або на 40.8% по відношенню до показника 1995 року. Число випускників шкіл також зазнало регресії, особливо загальноосвітніх закладів II ступеню, максимум яких було у 2001 році – 738 тис., а мінімум у 2010 – 317 тис., даний рік також є найгіршим за критерієм динаміки за показником скорочення у 227 тис., а найкращим 2010 – 247 тис. приросту. Випускників загальноосвітніх закладів III ступеню також чуттєво поменшало, найбільше яких було зафіксовано у 2003 році – 526 тис., а найменше у 2011 – 212 тис., найгірша динаміка також належить даному року, за який число випускників зменшилося на 149 тис., а станом на 2012 рік їхнє число зменшилося в порівнянні з 2003 на 197 тис., або на 37,5%. Середня кількість учнів починаючи з 1990 року зменшилася більш ніж в півтора рази – на 34,5%, та становить у 2012 році 214.3 школяра на 1 ЗОШ, в той час як у 1990 – 327.2.
Динаміка показників чисельності загальноосвітніх навчальних закладів II-III ступеню, школярів, випускників та викладацького складу свідчить про чимало негативних регресивних процесів, найголовніший з яких – скорочення чисельності дітей шкільного віку в 2012 році у порівнянні з 1996 роком, більш ніж на 40%. Даний прояв є свідченням серйозних демографічних проблем, що мають місце в останнє двадцятиріччя, в найближчі роки динаміка показників не буде погіршуватися за рахунок поліпшення рівня народжуваності починаючи з 2005 року. Якість середньої освіти, особливо в сільській місцевості, в значній мірі залежатиме від збереження існуючих шкіл та викладацького складу, які зазнали суттєвих скорочень за останні роки.