11063
Протягом усієї зими тривають акції протесту населення України. Після відмови уряду М.Азарова в підготовці до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка передбачала зміцнення торгово-економічної співпраці з європейськими країнами, 24 листопада 2013 року розпочалися мітинги. За цей час відбулося чимало важливих суспільно-політичних подій. Сформований Майдан (Євромайдан), як прояв народного протесту, пережив кілька етапів трансформації, як структурно так і світоглядно.
З початку існування Євромайдану, як центру протестного руху в Україні, мільйони громадян мали змогу до нього долучитися. Акції протесту набули більшого поширення та різноманіття, з середини грудня сформувався Автомайдан, через ухвалення сумнозвісних законів 16 січня розпочалося протистояння на Грушевського, а 23.01.2014 протестуючими були зайняті перші приміщення ОДА в Львівській та Рівненській областях. Блокування органів виконавчої влади за кілька днів поширилося на переважну більшість областей України.
Бурхливий розвиток протестів та жорсткі протистояння з силовиками суттєво радикалізували суспільство та Майдан, адже широкі мітинги переросли в точкові акції, в яких приймало участь населення з іншими якостями, здатне до тривалого спротиву. Як змінився протягом двох з половиною місяців склад протестуючого населення на Майдані, його вимоги та цілі, бачення майбутнього суспільно-політичного розвитку?
Фонд «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» разом із Київським міжнародним Інститутом соціології здійснив ряд соціологічних замірів серед учасників Майдану в м.Київ у грудні, січні та на початку лютого. Отримані результати досліджень дають змогу сформувати цілісну картину про походження протестуючих, мотиви участі, вимоги та цілі, ставлення до основних політичних процесів, готовності до подальших протестів, приналежності до громадських об’єднань, соціально-демографічних характеристик та зміни їх показників з моменту формування Майдану.
Автори дослідження умовно розділяють існування Майдану на три етапи, серед яких: Майдан-мітинг – багатолюдний широкий громадський виступ, Майдан-табір – насичення стаціонарними палатками, обнесення території барикадами та Майдан-Січ – територія, яка очікує постійного нападу, на якій діють чіткі правила та розподілені обов’язки між постійними учасниками.
За отриманими результатами останнього дослідження серед учасників Майдану-Січі, основними мотивами виходу громадян на Майдан лишилися жорстоке побиття демонстрантів у ніч на 30 листопада (61.3%), на Майдані-мітингу даний мотив мав 69.6% прихильників. Причина відмови В.Януковича від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яку підтримували (53.5%) Майдану-мітингу, для Майдану-Січі (47.0%) стала менш вагомою за прагнення змінити життя в Україні (51.1%). Також у відношенні значно зріс мотив «за все помститися владі», з 5.2% до 9.8%.
1. Що спонукало громадян вийти на Майдан, серед учасників Майдану (мітинг-Січ)
Підтримка висунутих вимог на Майдані-Січі в значній мірі відрізняється від Майдану-мітингу. На перше місце вийшла вимога відставки В.Януковича та проведення дострокових виборів (85.2%), два з половиною місяці тому ця вимога мала третю рейтингову позицію з показником – 75.1%. Серед вимог, які набули більшої ваги – повернення до Конституції 2004 року (62.5% проти 37.9%), заведення кримінальних справ на усіх хто був задіяний в корупції (62.1% проти 49.6%), та ін.
Рівень пріоритетної підтримки звільнення заарештованих учасників Майдану та припинення репресій практично не змінився (82.2% проти 81.8%), значно зменшилася підтримка вимог підписання Угоди про асоціацію з ЄС (49.0% проти 71.0%).
2. Підтримки висунутих вимог, серед учасників Майдану (мітинг-Січ)
Серед вимог, які можуть бути компромісом з владою, на Майдані-Січі найбільша підтримка належить знову ж таки проведенню дострокових президентських виборів (68.2% проти 32.8%), а відставка уряду після складання М.Азаровим повноважень втратила першість в підтримці та займає третю позицію (28% проти 55%). Звільнення Юлії Тимошенко, як компромісна вимога суттєво втратила підтримку (4.6% проти 12.8%), що в свою чергу стало одним з найбільших відносних скорочень (-64% прихильників в порівнянні з Майданом-мітингом).
Найвищих темпів популяризації між першим та третім соціологічним дослідженням набули вимоги покарання усіх, хто задіяний в корупції (16.7% проти 4.0%) та повернення до Конституції 2004 року (25.6% проти 7.3%), з відносним ростом +317.5% та +250.7% відповідно до показників Майдану-мітингу.
3. Підтримка виконання вимог, які можуть бути компромісом з владою, що задовольнить протестуючих на Майдані (мітинг-Січ)
Приймаючи участь в протестах все більше часу, учасники Майдану все менше схиляються до ймовірності та ефекту від проведення круглого столу переговорів з владою. На Майдані-мітингу даний компромісний крок підтримувала більшість учасників (51.3%), на Майдані-таборі частка тих хто проти перевищила число тих, хто підтримував крулий стіл (46.6% проти 45.3%), а на Майдані-Січі вже не підтримувало його проведення майже дві третіх учасників протестів (63.1%).
4. Позиції щодо проведення Круглого столу переговорів, серед учасників Майдану (мітинг-табір-Січ)
Серед причин, які спонукатимуть протестуючих піти з Майдану найбільш ймовірною залишилася – виконання усіх вимог, що були висунені на Майдані (82.7% проти 73.9%) та виконання кількох основних вимог (11.7% проти 28.5%), при чому перша зросла у підтримці, а остання суттєво втратила. Інші причини особистого завершення протесту не мають широкої підтримки, становлячи менше 10%.
5. Причини, які можуть спонукати протестуючих піти з Майдану (мітинг-Січ)
Про радикалізацію учасників Майдану свідчить й зміна в готовності до протестів за видами. На Майдані-мітингу в санкціонованих мітингах та демонстраціях готові були взяти участь 70.75% опитаних, а на Майдані-Січі – 56.3%, натомість суттєво зросла частка готових до не санкціонованих мітингів (45.5% проти 27.8%). Також зросла частка осіб, які здатні до пікетування державних установ (56% проти 35.4%), а найбільших темпів поширення серед учасників Майдану набули: створення незалежних збройних формувань (50.4% проти 15.0%), захоплення будівель та споруд (41% проти 13.8%).
6. Підтримка акцій соціального протесту, в яких готові взяти участь протестуючі на Майдані (мітинг-Січ)
Майдан майже одностайно відреагував на Закон "Про амністію учасників протестів", яка буде введена в дію після звільнення протестуючими адміністративних будівель, вул. Грушевського та автошляхів. Звільнення «заручників» без усяких умов вимагають 82.7% його учасників, і лише 3.9% заради звільнення заарештованих готові зняти блокаду.
7. Реакція на Закон "Про амністію учасників протестів", серед протестуючих на Майдані (мітинг-Січ)
Після відставки уряду М.Азарова в ЗМІ з’явилася інформація про пропозицію лідерам опозиції очолити уряд, але переважна більшість учасників Майдану ймовірне погодження опозиціонерів на відповідну роль не підтримують ні за яких умов (61.9%), і лише 1.4% висловилися за безумовне погодження. Разом з тим лишається значна частка осіб, які підтримують входження опозиції до уряду за умови повернення до Конституції 2004 року (22.1%).
Учасники протестів не підтримують надання ймовірних гарантій В.Януковичу (78%), за умови погодження на дострокові президентські вибори, і лише кожен шостий (16.6%) вважає за доречне надання гарантій при добровільній відставці.
8. Ставлення до ймовірності очолювати уряд опозиційними політиками та надання В.Януковичу гарантій за умови добровільної відставки, серед протестуючих на Майдані-Січі
З 2013 року перебувають на Майдані майже три четвертих протестувальників (73.4%), найбільше з першої половини грудня – 35.4%, а в лютому Майдан не поповнився значними новими силами, адже в останні дні перед опитуванням до його приєдналося лише 3.1% респондентів.
З числа учасників Майдану, шість з семи (86.0%) планують приймати участь стільки, скільки буде треба, і лише 0.5% тільки 1 день. Дані показники говорять про постійність протестуючих.
9. Як довго перебувають та на скільки довго збираються бути протестуючі на Майдані-Січ
На Майдані-мітингу половина протестуючих становили мешканці м.Київ (49.8%), до цього часу їхня частка суттєво зменшилася (12.4%). Суттєво скоротилася частка осіб, які приїхали з обласного центру (20.0% проти 31.8%) та збільшилася з невеликих міст (42.4% проти 23.4%). За частинами України продовжують переважати мешканці Заходу (54.8%), а частка осіб Півдня та Сходу суттєво не змінилася та становить 45.2%.
10. Звідки приїхали, величина населеного пункту та частина України протестуючих на Майдані (мітинг-Січ)
Найбільшою залишається категорія осіб, які самостійно приїхали на Майдан – 83.5%. За два місяці суттєво побільшало учасників, які організовані громадською організацією, серед опитаних на Майдані-мітингу така частка становила 6.3%, а на Майдані-Січі 13.3%.
Суттєво зросла кількість протестуючих, які мають приналежність до громадських об’єднань. На Майдані-Січі у дванадцять разів збільшилася частка учасників, які належать до громадського руху (14.2% проти 1.2%) та громадських організацій (8.4% проти 3.5%).
11. Ким організовані, чи належать до громадських об'єднань протестуючі на Майдані (мітинг-Січ)
За соціально-демографічною структурою на Майдані-Січі в порівнянні з Майданом-мітингом відбулися значні зміни в статевій структурі, суттєво зросла частка чоловіків (88.2% проти 57.2%). За віковою структурою зменшилася частка молоді 18-30 років (33.2% проти 38%), а збільшилася середнього віку 30-55 років (56% проти 49%). За критерієм рівня освіти, менше стало осіб з вищою (43.1% проти 62.7%), а більше з загальною і спеціальною освітою (43.1% проти 22.1%).
12. Соціально-демографічна структура протестуючих на Майдані (мітинг-табір-Січ)
На Майдані-мітингу переважна більшість за родом зайнятості належала до спеціалістів з вищою або спеціальною освітою (39.5%) та студентів (13.2%). Не зважаючи на те, що на Майдані-Січі зросла частка підприємців (17.4% проти 9.3%), робітників промисловості (15.2% проти 6.7%) та тимчасово не працюючих (8.5% проти 2.4%), категорія спеціалістів з вищою освітою являється найбільшою (26.7%).
13. Рід зайнятості протестуючих на Майдані (мітинг-Січ)
Частка осіб за критерієм мови спілкування вдома, на Майдані-Січі в порівнянні з Майданом-мітингом не зазнала суттєвих змін. В незначній мірі зросла частка осіб, які розмовляють українською (59% проти 54.6%) та українською і російською (24% проти 18.6%), а зменшилася російською (15.6% проти 25.9%).
14. Мова спілкування вдома, серед протестуючих на Майдані (мітинг-табір-Січ)
За останні два з половиною місяці Майдан, як центр протестного руху країни, трансформувався з вуличних мітингів в укріплений стаціонарний табір, де існує розподіл обов’язків між його учасниками. Форми протестів населення стали більш широкими та радикальнішими, внаслідок чого сформувався Автомайдан, були зайняті ОДА та по даний час триває протистояння на Грушевського. Змінилися вимоги учасників Майдану, суттєво зменшилася підтримка підписання Угоди про асоціацію з ЄС (49%), що в свою чергу було основною причиною перших мітингів. Основною вимогою протестуючих постала відставка президента та проведення позачергових виборів (85.2%), яка стала найбільш реальною, в якості компромісу з владою, що задовольнить протестуючих на Майдані (68.2%).
Учасники протестів більше не розглядають ефективність проведення круглого столу, як можливого засобу врегулювання конфлікту (27.4% проти 51.3%). Зросла підтримка категорії осіб, які підуть з Майдану лише тоді, коли будуть виконані усі вимоги, що були висунені на Майдані (до 82.7%), трохи більше (86%) мають намір перебувати стільки, скільки буде треба. Народ став готовий до радикальніших способів протистояння, адже більш ніж втричі зросла частка осіб, які здатні до створення незалежних збройних формувань та захоплення будівель (до 50.4% та 41% відповідно), а 5 з 6 опитаних протестуючих вимагають звільнення заарештованих учасників протестів без усяких умов. Значна категорія учасників Майдану-Січі об’єдналася в громадські рухи (Правий сектор та Спільна справа), про що свідчить ріст більш ніж в десять разів частки осіб, які мають відношення до громадських рухів (до 14.2%).
Майдан більш орієнтується на досягнення суспільних цілей, ніж політичних, адже переважна більшість його учасників (61.9%) не підтримують ймовірність участі опозиційних політиків при формуванні нового уряду за президентства В.Януковича. Опозиція в прийнятті рішень змушена все частіше рахуватися з точкою зору Майдану, а об’єднання учасників протестів в громадські рухи та їхні досягнення, стали вагомим аргументом в прийнятті політичних рішень.