Стан забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт, що набули повноліття у 2012 році

соціальне житло

Переважна частина молоді досягаючи повноліття постає перед значущою соціальною проблемою – забезпечення особистим житлом. Тому ми вирішили провести даний аналіз в області забезпечення соціальним житлом найуразливішого прошарку молоді – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що набули повноліття. В попередніх публікаціях нами було висвітлено загальний стан соціального сирітства в Україні та процеси усиновлення українськими та іноземними сім’ями дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у 2012 році.

Одних забезпечують житлом батьки, інші користуються послугами найму, найбільш забезпечені дозволяють собі власне житло, а найбільш уразливій категорії молоді, залишається сподіватися на підтримку держави в рішенні цієї гострої соціальної проблеми. В часи економічної кризи та дефіциту бюджету питання забезпечення соціальним житлом постає в більш гострій формі, в результаті чого лише не значній частині дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що набули повноліття щастить отримати соціальне житло чи житлове приміщення. Для детального вивчення даного питання, розглянемо кілька числових характеристик. Станом на 01.01.2013 року кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку в Україні становила 92865 осіб, з них у 2012 році досягли повноліття 12819 осіб, з них перебувають на квартирному обліку – 3674 та потребують взяття на квартирний облік – 904 особи. У 2012 році жиле приміщення отримали 295 осіб, а житло з фонду соціального призначення – 182 особи.

Виходячи з того, що обсяги забезпечення житлом лягають також на місцеві бюджети – розподіл забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що набули повноліття, серед регіонів сильно різниться. Також по-різному представники даної соціальної категорії проявляють зацікавлення до його отримання, наприклад на Миколаївщині та Херсонщині перебуває на квартирному обліку найбільша частка – 55.10% та 51.72 % відповідно, на Волині найменша – 4.35%, всього 11 осіб. Загальна кількість осіб, що перебувала на квартирному обліку та потребувала взяття на квартирний облік в Україні у минулому році становила 4578 осіб (35.71%).



За звітом Міністерства соціальної політики України

Рівень забезпечення соціальним житлом у західних областях є одним з найнижчих по країні, найвищий на Луганщині – 41 (5.85%), Донеччині – 36 (2.43%), Київщині – 21 (4.52%) та в Криму – 20 (3.58%), а в дев’яти областях за 2012 рік взагалі жодна особа, що належить до даної соціальної категорії не отримала житла з фонду соціального призначення. Загальний рівень за відносним показником забезпечення житлом з фонду соціального призначення по Україні становить – 1.42% (182 з 12819).


Вкажіть характеристику:


За звітом Міністерства соціальної політики України

Розглянувши числові показники обсягів забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування жилими приміщеннями та соціальним житлом 477 (3.72%), зацікавлення до його отримання – перебування на квартирному обліку та потреби взяття на квартирний облік – 4578 (35.71%), територіального розподілу даних показників, можна зробити кілька висновків. Не зважаючи на дефіцит бюджетних коштів рівень забезпечення житлом є надзвичайно низьким, кожному тридцятому щастить отримати соціальне житло, найкращий рівень забезпечення за категоріями отримання жилих приміщень та соціального житла зафіксовано у м.Севастополь – 33.9% (20 з 59), найгірший на Тернопільщині – 0.0% (0 з 140) та Львівщині – 0.6% (2 з 361). У результаті низького рівня забезпечення житлом, до його отримання проявляє інтерес менша половина представників даної соціальної категорії, найменші показники за даним критерієм зафіксовані у західних областях, а найбільші в центральних та південних регіонах. Забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування житлом є значною соціальною проблемою, адже її загострення веде до бродячого способу життя молодих осіб, які не здатні самостійно знайти власне помешкання, унеможливлює створення міцних сімейних союзів та подальшого суспільної адаптації представників даної соціальної категорії.